Технологія виготовлення виробів з фанери

Формування базових компетентностей на уроках

трудового навчання.

      В ході практичних робіт по виготовленню моделей учні засвоюють поняття про різноманітне обладнання шкільних майстерень, використовують в своїй роботі вимірювальний, монтажний та інший інструмент, навчаються обробляти різні матеріали. Перше знайомство  з машинами різного призначення, інструментами ручної праці та обладнанням проходить в майстерні або шляхом екскурсії на підприємство, демонстрації зразків інструментів. Але умови в яких знаходяться теперішні майстерні не завжди дозволяють учням побачити в натурі деякі технічні об’єкти. Тоді використовують телепередачі, проводять бесіди, читають книги про техніку, розглядають ілюстрації з журналів, креслення та технічні рисунки об’єктів. В ході таких бесід вчитель пояснює учням технічні відомості про об’єкт, його призначення, будову, принцип дії, забезпечуючи формування інформаційної компетентності. Закріпленню ж  отриманих знань, вірності назви технічного об’єкта, правильному написанню цих назв, а також формуванню комунікативних компетентностей сприяють різноманітні пізнавально-розвиваючі ігри, одною з яких являється політехнічне лото.

  Пропоную методику виготовлення та використання цієї гри.

  Картонні картки форматом  А4 розділити на однакову кількість клітин, в які наклеюють картинки з зображенням різних машин, пристосувань або інструментів. Картинки з зображеннями технічних об’єктів учні можуть вирізати з старих журналів або сфотографувати. В кожній клітинці залишають місце для того, щоб помістити меншу картку, на якій написана назва даного технічного об’єкта. Зразок картки політехнічного лото даний на мал.1. Перед початком гри маленькі картки кладуть в коробочку або мішечок. Один з учнів, який буде виконувати роль ведучого, перемішує картки в мішечку, потім достає їх по черзі та читає, що там написано. Граючий, почувши назву технічного об’єкта, який знаходиться на його карті, піднімає руку та отримує від ведучого меншу картку з відповідною назвою, щоб положити її в клітинку з зображенням цього об’єкта (наче підписати). Якщо граючий помиляється, то менша картка повертається ведучому та перемішується з іншими. Той, у кого швидше всіх рисунки на картці будуть підписані, перемагає. Потім учні обмінюються картами. Карт повинно бути багато і кожен учень має право під час гри взяти 2-3 штуки. На протязі вивчення теми завдання повинні поступово ускладнюватись, тобто учень повинен не тільки підписати назву технічного об’єкта, але й розповісти про його призначення, практичне використання та назвати складальні частини об’єкта, головні правила експлуатації та правила безпечної праці з ним. Зміст та складність гри залежать від того, яку мету ставить перед учнями вчитель, в якому класі проводиться гра, рівня знань учнів. Часто учні самі пропонують ускладнити гру або змінити її умови.

    Варіантів такої гри може бути декілька.

      Наприклад, велику картку не обов’язково ділити на клітини, але тоді рядом з зображенням технічного об’єкта повинен стояти порядковий номер та у ведучого в мішечку будуть картки з відповідними цифрами.

  При визначенні об’єму та змісту гри слід мати на увазі, що в кожному класі є учні, які приділяють велику увагу техніці, і з різноманітних джерел уже багато знають. Для них можна виготовити окремі карти та технічні об’єкти підібрати такі, щоб інтерес цих школярів був задоволений.

    В ході гри добре задати учням такі запитання : які інструменти потрібні слюсарю? Які інструменти потрібні столяру? Люди яких професій, які машини і пристосування приймають участь в виробництві металу? Меблів? Іграшок? Машин? Таким чином, учні отримують нові відомості про інструменти та пристосування, прийоми роботи з ними, знайомляться з назвами різноманітних професій. Доцільно завести окремий зошит  «Словник  технічних термінів», куди записувати нові слова та їх значення.

  Учням 5-го класу достатньо знати про інструменти ручної праці загальну характеристику інструменту або пристосування та деякі відомості.

  Наприклад : мал..2 СЛЮСАРНІ ІНСТРУМЕНТИ ТА ПРИСТОСУВАННЯ.

1.          Кусачки використовують для різання (пере різання, перекусювання) дроту, цвяхів та тоненьких стержнів. Різальні кромки губок повинні бути дуже гострі.

2.          Плоскогубці – для згинання дроту та листового металу.

3.          Круглогубці- для згинання дроту при виготовленні вушок, кілець, крючків. Дріт при згинанні захоплюють середньою частиною губок. При виконанні роботи цим інструментом не можна тримати його на рівні обличчя..

4.          Слюсарний молоток з квадратним бойком. Виконуючи роботу потрібно тримати ближче до краю ручки та перед  початком роботи пристукнути ручкою по твердій поверхні.

5.          Слюсарні тиски – це пристосування для закріплення металевих заготовок, оброблювальної деталі або предмета. Тиски мають дві губки_рухому та нерухому, які утримують між собою заготовку. Рухома губка переміщується за рахунок обертання гвинта. Робочі поверхні губ завжди паралельні між собою, тому часто тиски називають – слюсарними паралельними тисками.

6.          Рисувалка – це розмічальний інструмент, за допомогою якого по лінійці, кутнику або шаблону наносять риски ( лінії) на металі.

7.          Ножівка по металу використовується для різання  металу. Ріжуча частина ножівки – пилкове полотно – кріпиться в скобоподібний станок з ручкою. Зубчики направлені в протилежний бік від ручки, бувають мілкі, середні та крупні залежно від твердості металу який ріжуть.

8.          Напилки – різальні інструменти в вигляді брусків та смуг з насічкою, які використовуються при обробці плоских та випуклих поверхонь, а також різних за формою отворів в металевих заготовках. По профілю перерізу напилки розділяють на плоскі, квадратні, трьохгранні, круглі та напівкруглі. За насічками розрізняють драчеві ( чорнова обробка) –з крупною насічкою та личкувальні – з дрібною насічкою для отримання чистої поверхні (чистова обробка). Насічку  на  поверхні  напилка утворюють   маленькі  різці, які

знімають шар металу при русі напилка вперед . За величиною напилки дуже різні, але найменші називають надфілями.

9.          Ручний дриль використовують для свердління циліндричних отворів малого діаметра. До дриля потрібно  мати набір свердел різного діаметру та патрон в якому закріплюють свердло. Патрон з свердлом приводиться в обертовий рух за допомогою рукоятки.

10.     Гайкові ключі використовують для укручування та скручування гайок та болтів. За  формою та призначенням гайкові ключі бувають відкриті, накидні та роз’ємні. Зев відкритого та накидного ключів повинен відповідати розміру гайки або головки болта. В протилежному випадку ключ буде прокручуватися та зітре грані гайки або головку болта. Роз’ємним ключем можна закручувати гайки та болти різних діаметрів, для цього достатньо переміщати рухому губу ключа за допомогою гвинта. Закручувати або відкручувати гайки слід так, щоб ключ рухався на себе, а не від себе.

11.     Викрутки – використовуються для  укручування та викручування шурупів та гвинтів, на головці яких є проріз який носить назву шліц. Викрутки бувають малого, середнього та великого розміру. За формою – плоскі та фігурні.  Ширина лопатки у викрутки повинна дорівнювати діаметру головки гвинта або шурупа та міцно заходити в шліц.

 Мал.3 СТОЛЯРНІ ІНСТРУМЕНТИ ТА ПРИСТОСУВАННЯ.

 Потрібно не тільки назвати інструмент та короткі відомості про нього але й розповісти про прийоми роботи з ним.

1.          Столярний кутник використовують для розмічання взаємно перпендикулярних ліній на деревині або фанері. Будова його проста: в колодку під прямим кутом  вставлене та міцно закріплене перо.

2.          Столярна ножівка складається з полотна з насіченими на його кромці зубами та ручки. З мілкими зубами пиляють фанеру, з крупними деревину. Заготовку закріплюють за допомогою струбцини на столі, нахил пилки має бути під кутом 15-20º до поверхні різання .

3.          Лучкова пилка – складається з сталевого полотна з зубцями, закріпленого в дерев’яному станку – лучку. Її використовують для розрізання деревини. Лучкову пилку тримають правою рукою за поперечник , який перпендикулярний до робочого полотна. Заготовку міцно закріплюють на столі.

4.          Лобзик – випилювання криволінійних поверхонь на фанері. Його основні частини : дуга-рама в яку вставляється металева пилочка, закріплена верхнім та нижнім затискачами. В процесі роботи лобзик тримають правою рукою за ручку перпендикулярно до фанери .

5.          Столярні кліщі – використовуються для витягування цвяхів з деревини. Щоб зручніше витягувати цвяхи та не пошкодити поверхню деталі під кліщі кладуть опору. Кліщами також можливо підкусювати головки цвяхів та перекусювати дріт.

6.          Струбцина – це затискач який слугує для кріплення дерев’яної заготовки до столу при її обробці, а також для стягування поверхонь при їх склеюванні. Затискання відбувається за  рахунок черв’ячного гвинта з диском на кінці

7.          Рубанок – складається з дерев’яної колодки з ручкою яку називають рожком. В отвір в колодці вставляється ніж ( металева пластина ) та затискають його дерев’яним клином. Добре заточена робоча частина ножа – лезо – знімає з деревини тонкий шар стружкою і дозволяє отримати досить гладеньку поверхню оброблювальної деревини.

8.          Коловорот – це  пристосування для свердління отворів вручну. Колінчатий стержень коловорота приводять в оберт ручкою, вільно насадженою на середню частину стержня з нажимною головкою. Разом з колінчатим стержнем обертається з’єднаний з ним патрон, в який закріплене свердло.

9, 10 Буравчик та шило – використовують для проколювання отворів в                  різних матеріалах.

   Різноманітні машини, механізми та пристрої які можна включити в цю гру кожний вчитель вибирає самостійно виходячи з конкретних умов.  Слід                                                                                                                                                                                                    лише звернути увагу, щоб серед технічних об’єктів які зустрічаються в грі не було таких про які учні ще не чули. Різноманітні транспортні машини учні бачать щодня на вулиці, тому можна просто постояти на вулиці та поговорити з учнями про машини які проходять мимо, про їх форму, конструкцію та призначення. Інструмент, пристосування та пристрої слід розглядати в шкільній майстерні, детально розкрити призначення та використання кожного з них. Під час бесіди доцільно запропонувати учням перерахувати технічні об’єкти, які знаходяться в школі, вдома, застосувавши метод – змагання. Хто більше назве технічних об’єктів та детально розповість про їх призначення той і буде переможцем. Тут відкривається широка можливість для проявлення педагогічної майстерності вчителя, його творчої фантазії.