Художнє випилювання деревини

Дошка для нарізання хліба

Матеріал: дошка з твердої деревини розміром 400*250*30 мм.

Інструмент: інструмент для різьби по деревині, викружна пилка, рашпіль, струбцина.

Хід роботи:

1. Візьміть чистий, без сучків, кусок деревини твердої породи. Розмітьте по кутам радіуси та відпиляйте зайвий матеріал.
2. Обробіть кути рашпілем та гладенько зачистіть шліфувальною шкуркою.
3. Перенесіть пів малюнка на дошку через копіювальний папір. Повторіть рисунок з іншого боку лінії симетрії.
4. Починайте з виконання вертикальних надрізів по контурам, стараючись не пошкодити маленькі гілочки.
5. Приберіть стамескою зайвий матеріал фону, постарайтесь зробити листочки більш об'ємними, вирізуючи дерево під їх краями.
6. Форму листочків визначте самі. Зверніть увагу на канавки, які прорізаються кутовою стамескою.

Вирізування листочків

    Після того, як ви видалите фон, листочки будуть виглядати ще доволі безформенними. Щоб рельєфна різьба була красивою, фігурки, які вирізаються повинні бути дуже виразними та реалістичними.  Вивчіть будову справжніх листочків на гілці та повторіть їх начерки та форми в своїй різьбі.  Бажано прибрати зайвий матеріал з-під країв фігур, які вирізаємо – зображення буде рельєфнішим. При виконуванні різних деталей таких невеликих розмірів неминучі помилки, оскільки дуже важко захистити від обламування маленькі шматочки дерева. Під час роботи будьте обережні, охайні, не спішіть та користуйтесь тільки дуже гострим інструментом. Звичайно різьбу можна «підлікувати» в процесі роботи, змінюючи за необхідністю форму листочків або квітів та прибираючи трохи більше фону.

   Працюючи тупим інструментом, ви стараєтесь прикласти до нього більше зусиль. Ось тоді й надломлюються кусочки  деревини. Тому не забувайте частіше користуватись шкіряним паском або повстиною з пастою ГОІ для правки стамесок та різців – ваш інструмент повинен бути гострим.

Рельєфна різьба

    Рельєфна різьба – це універсальний та доволі простий вид різьби порівняно з більш складною скульптурною різьбою. Малюнок різьби може бути самим різним – від таких простих тем, як дубові листочки, до більш виразних узорів. Зіткнувшись з складнощами, характерними для цього виду роботи по деревині, ви почнете любити і цінити різьбу, виконану на меблях та яка оздоблює дерев'яні побудови, де майстри-різчики проявляли свою майстерність в повній мірі. Вивчайте прийоми різьби та потім використовуйте при створенні своїх варіацій. Придбавши достойну впевненість при роботі різцем, ви зможете прикрасити свою домівку виробами ручної роботи.

Технічне моделювання

Наш вік – вік бурхливого розвитку науки і техніки, яка все глибше входить в життя людини , в її побут. На кожному кроці ми зустрічаємося з новою технікою ­– вдома, на вулиці, на виробництві, в полі.

Винаходять, удосконалюють і керують різними машинами, звичайно, люди, які мають належний рівень знань і вмінь. Не байдужі до техніки і наші діти. Ще в дошкільні роки вони знайомляться з різними технічними іграшками, спостерігають роботу різних побутових машин і приладів, тим самим розширяючи своє уявлення про технічні прилади, їх значення в житті людей. Згодом у шкільні роки, ці знання поширюються і поглиблюються.

Однак сама тільки гра з технічними іграшками наших дітей не задовольняє. Діти починають задумуватись над тим, чому іграшка рухається або виконує якусь дію. Вони розбирають іграшку на запчастини, «зазирають всередину», замислюються над тим, як зроблено ту чи іншу деталь, чому саме так, а не інакше. Так дитина робить перші кроки в світ «конструкторів».

Дуже часто дитині не вистачає знову скласти іграшку. Виникає бажання модернізує її, змінює конструкцію, її призначення.

Але дуже часто бажання юного «конструктора» не співпадає з його можливостями. Та й дорослі не завжди можуть прийти на допомогу. В цьому випадку дитина може розчаруватися, кинути все, знайти собі іншу забаву, часом і не зовсім корисну.

Ось чому в програмі з трудового навчання потрібно, на мою думку, більше часу виділяти для моделювання, виготовлення рухомих іграшок.  Починаючи з простих  та ускладнювати їх з кожним роком.

При  виготовленні іграшок учні навчаються працювати як самостійно (при виготовленні нескладних моделей) так і в групі (при виготовленні складної моделі,  яку зробити одному не під силу). В колективі легко можна поєднати працю з грою. Та й програмовий матеріал швидше і краще засвоюється. Тут і розминка, і виготовлення шаблонів, і креслення, і пиляння, свердління, паяння, шліфування, рубка, зборка, оздоблення та *******,захист проекту.

Найчастіше практикую роботу в міні-бригадах по 4-5 чоловік, в яких є свій конструктор, дизайнер, технолог, існує відділ контролю за якістю.

Спочатку працюють з технічною та довідковою літературою, знаходять моделі-аналоги.

Важливо зауважити, що у учнів виникає більша зацікавленість у вивченні предмета, якою вони виготовляють потрібні речі, а не працюють «просто так». В процесі виготовлення іграшок учні набувають знань, умінь і навичок роботи з різними  конструкційними матеріалами – деревиною, фанерою, листовим матеріалом, дротом, картоном, папером. А для того, щоб вміло їх використовувати потрібно добре знати їх властивості, якими  інструментами і як користуються під час роботи цими матеріалами, які пристосування застосовують. А при зборці іграшок потрібно знати, який тип з’єднання кращий. Якщо це фанера – то часто деталі виробу скріплюють за допомогою шипів, або склеювання. Деталі виробу з деревини скріплюють такими основними способами: збивають цвяхами, з’єднують шурупами, шипами та склеюють. Деталі металевих виробів скріплюють заклепками, гвинтами з гайками, або спаюють. Металеві деталі з деревними кріплять шурупами.

Для оздоблення найчастіше використовуємо акварельні або гуашеві фарби, але здебільшого випалюємо.

Іграшки, які виготовляють екологічно чисті, безпечні для дітей, зручні в користуванні, легкі, гарні, а головне – дешеві. Ними можуть гратися діти в групі продовженого дня. Або найближчому дитсадку. І найважливіше – правила безпечної праці при виготовленні іграшок в майстерні.

Шаблони деталей іграшок подано в натуральну величину, але їх можна змінювати. Це набагато полегшує роботу «конструкторів».

Пропоную моделі іграшок, які ми виготовляємо з учнями на уроках трудового навчання.

1.     Коник-качалка;

2.     коник на велосипеді;

3.     Автокран.

Захист проекту проходить приблизно за такою схемою:

І. Головний конструктор.

1.     Назва конструкторського бюро(«КБ»)

2.     Назва проекту.

3.     Конструкторське завдання. (Нужда.)

4.     Які ідеї були перед початком роботи. (Потреба).

5.     Що конкретно робить ваше рішення в конструкції.

6.     Де конкретно ця ідея пристосовується в конструкції.

7.     Наскільки добре працює модель:

а) наскільки вона стійка, міцна, надійна?

б) якщо рухається, то, як далеко їде і як швидко?

в) інші умови, які вирішувались в процесі роботи.

Головний технолог

1.     Які деталі використовувалися і  в якій        кількості.

2.     Який матеріал використовувався і чому саме він.

3.     Які принципи конструювання використовували в своїй моделі?

Головний дизайнер

1.     Чому саме таке оздоблення та спорядження було використане для моделей.

Головний контролер

1.     Наскільки добре працює модель.

2.     Назвати слабкі та сильні сторони моделі (стійкість, міцність, надійність, технологічність, економічність)

3.     Які можна внести доповнення або зміни в модель.

Коник-качалка.

Іграшка своєю оригінальністю і простотою у виготовленні заслуговує на увагу юних конструкторів.

Складається іграшка 12 окремих деталей, які випилюють з 3-мм фанери.

Деталі 1, 3, 7, і 8 краще випиляти попарно. Для цього два куски фанери скріпіть маленькими цвяшками, перерисуйте на одному боці вказані деталі матимуть однакові розміри і форми.

Порядок складання іграшки такий : спершу добре припасовують деталі одну до одної, роблять попереднє складання іграшки і перевіряють  її в дії. Потім розбирають іграшку на окремі деталі і роблять повторне складання на клеї в такій послідовності: деталь 2 прорізом е з’єднують з прорізом е деталі 4, а дві деталі 1 прорізами а з прорізами а деталі 4. Зверху на деталь 4 прикріплюють деталь 5 так, щоб шипи щільно увійшли в прорізи 2. В проріз б деталі 2 вставляють деталь 6 так, щоб шипи в увійшли в прорізи в деталей 1.

Схему цього вузла показано на Рис. 1.

Деталі 3(розпірки) вставляють шипами між боковинами деталі 1. Вуха коня(деталь 8) приклеюють до голови, як показано на рисунку. В отвори б деталі 2 просувають смужку цупкого паперу і на її кінцях прикріплюють стремена ( деталь 7). Але перед цим з кольорового паперу або кожі вирізають підсідельник( деталь 9) і наклеюють на спину коня. Нарешті, з ниток або шнурка роблять вуздечка. Іграшка готова.    

Котик на велосипеді.

Зразу попереджаю юних конструкторів, що ця іграшка вимагає точності виготовлення всіх деталей та терпіння під час припасування їх. Інакше іграшка діятиме погано і не буде бажаного ефекту. Хоч іграшка має понад 25 деталей, але виготовлення їх можна прискорити. Так, деталі 2,3,4.7,9,15, 16 та 17 парні і їх можна випиляти попарно, скріпивши два куски фанери. Випилявши решту фанерних деталей, приступайте до виготовлення допоміжних металевих деталей та складання іграшки.

Виріжте з жерсті деталь А (рис.1) і на  її середині пробийте отвір такого діаметру, який має дріт на осі. Кінчики жерстяної деталі відігніть в один бік, як показано на рисунку. Візьміть кусок дротини довжиною 90-100мм і діаметром 2мм. Зачистіть наждачною шкуркою дротину на середині, надіньте на неї деталь А і на зачищеному місці припаяйте (рис.2). на кінці осі надіньте передні колеса (деталь 4) і просуньте їх до деталі А. Тепер скріпіть обидва  круги разом так, щоб відігнуті кінці деталі А увійшли в один з них. Матимемо переднє колесо велосипеда, нерухомо закріплене на середині осі.

До передньої частини деталі 1 приклейте з обох боків деталі 2. На обидва кінці осі надіньте отворами деталі 3, а потім вільними їх кінцями приклейте до деталей 2.

На шипі а деталі 1 прикріпіть деталь 6(руль), а на шипі б – деталь 12(фара). Вигніть плоскогубцями обидва кінці осі 5 так, щоб утворилися педалі (рис.3).

У виріз в на деталі 1 вставте деталь 8 середнім вирізом, а в бічні вирізи г деталі 8 вставте деталі 7. Зверху над деталлю 8 приклейте деталь 11(сідло). Нижче сідла прикріпіть деталь 19 (рис.4). До тулуба (деталь 1) приклейте деталь 13-б, а з другого боку деталь 13-а. Між цими деталями вставте хвіст так, щоб отвори зійшлися, і крізь них простроміть цвяшок, який з другого боку загніть круглогубцями на гачок. Хвіст повинен вільно обертатися навколо цвяшка.

У одну з деталей 15 в ширшій частині між отвором і краєм забийте невеликий цвяшок. Він буде шворнем, який дасть змогу рухати хвіст. Деталь 10 (задню вісь) зробіть з дерев’яної палички довжиною 70мм та діаметром 4мм. Простроміть вісь через отвори деталі 7 і на  кінцях осі прикріпіть задні колеса (деталь 9). Цвяшками зєднайте шарнірно деталі 15 і 16 (задні лапки) і отворами надіньте на кінці дротяної осі (педалі), а верхні частини лапок зєднайте шарнірно з тулубом кота (фото). Тепер до верхньої частини тулуба прикріпіть передні лапки (деталі 17) так, щоб кінці лапок були на рулі. Нарешті, на шип деталі 1 прикріпіть бант кота (деталь 18). Іграшка готова.

Якщо велосипед з котом пересувати по столу або підлозі, то кіт від задоволення буде махати хвостиком та задніми лапками обертати педалі.

       

Автокран.

Іграшку виготовляють з 3-міліметрової фанери (рис.1).

Складання крану. Бічні стінки кабіни 1 і 2 та стояк лебідки 3 з’єднайте між собою , а також з передньою 4 і задньою 5 стінками кабіни. Складену кабіну встановіть у гнізда поворотної платформи 6.Дах 7 надіньте на шипи кабіни. Ферми стріли 8 з’єднайте розпірками 9, 10,11. Гак 13 вклейте між боковинами 12. У блоках 14 і 15 гака тригранним напилком випиляйте по колу канавки. Два блоки 15 встановіть на лебідку, а один на стрілу крана. Шайби 16встановіть між блоками. Барабан 18 зробіть з дерева круглим, додержуючись розмірів, вказаних на рисунку. На вісь барабана насадіть щічки 17. На барабани намотайте троси (нитки). Місця встановлення барабанів вказано на кабіні штриховими лініями. Рукоятку барабанів виготовте з дроту.

Довгий кінець дроту просуньте через  отвір стояка лебідки та центр барабана. З другого боку барабана забийте невеликий цвяшок.

Троси натягніть так: нитку закріпіть в отворі деталі 9, вільний кінець її просуньте через блок гака, обгинаючи блок стріли і лебідки, прикріпіть її до барабана.

Другий трос (для піднімання стріли) закріпіть в отворі деталі 10, обігніть блок лебідки і прикріпіть її до другого барабана.

Щоб встановити кран, треба з фанери випиляти площадку і закріпити її на рамі так, щоб вона своїми отворами 11 і 12 наділась на шипи поперечин 11 і 12. На середині площадки просвердліть отвір.

Під час встановлення крана проміжну платформу 20 покладіть між поворотною платформою та площадкою крана 13 і скріпіть їх між собою шурупом або з’єднувальним болтиком.

Перевіривши кран у дії і впевнившись у правильності виготовлення, пофарбуйте його. Деталі, які приводяться в рух (стріла, гак, барабани), фарбують у червоний колір.

ДОВБАННЯ
Для надання деталям остаточної форми, тобто для виготовлення з’єднуючих елементів ( прямокутних наскрізних і не наскрізних отворів і вушок ) застосовують долота і стамески.
Долото – це металевий стержень прямокутної форми, в нижній ( робочій ) частині якого є різець, а у верхній – заплечики і конусоподібний хвостовик, на який насаджують дерев'яну ручку, виготовлену з деревини твердолистяних порід ( граб, бук та інші ). Лезо різця має пряму різальну кромку, яка утворюється внаслідок перетину передньої і задньої граней і гостриться так само, як і ножі рубанків. Кут загострення різця 25 – 35є. Долота бувають 6, 8, 10, 12, 15, 18, 20 мм завширшки, 8 – 11 мм завтовшки, 165 – 200 мм завдовжки. Долота можуть бути вужчими, їх називають шиповими.
Довбання здійснюють по зробленій розмітці. При видовбуванні наскрізних гнізд розмітку роблять з обох боків. Для довбання деталь міцно закріплюють у верстаті, а при довбанні наскрізних гнізд під деталь підкладають дошку або брусок, щоб не пошкодити кришки верстата. Ширину долота беруть залежно від ширини гнізда. Долото ставлять лезом впоперек волокон вздовж зазначеної риски, перпендикулярно до площини, фаскою до середини гнізда. Для заглиблення долота в деревину по його ручці легко ударяють молотком або киянкою, внаслідок чого волокна перерізаються впоперек. Другий удар здійснюють по долоту, поставленому під деяким кутом до площини в напрямку до перерізаних волокон, при цьому, й виділяється перша стружка. Після цього долото ставлять вертикально, а потім під кутом. Так проходять по всій довжині гнізда, не змінюючи положення деталі. Не дійшовши 3 – 4 мм до краю гнізда, долото повертають фаскою до середини так, як і при першій стадії довбання. При довбанні наскрізних гнізд спочатку видовбують їх до половини товщини деталі з одного боку, а потім з другого. При видовбуванні провушин для щільного прилягання шипа у дні роблять невеликі заглиблення.
Стамески – дуже подібні до доліт тільки значно тонші ( 3 – 5 мм ). Вони можуть бути плоскими або напівкруглими. Ширина плоских стамесок : 4, 6, 8, 10, 12, 15, 20, 25, 30, 40, 50 мм; напівкруглих 6, 8, 10, 12, 15, 20, 25, 30, 40 мм. Фаска в напівкруглої стамески – з опуклого боку. Кут загострення стамесок 15 – 20 %. Стамески і долота гострять так само, як і ножі рубанків.
Плоскі стамески застосовують для довбання неглибоких гнізд у тонких деталях, зачищення їх, обрізування торців, стругання кромок, зачищення і зняття фасок на кромках деталей і щитів. Напівкруглі стамески застосовують для видовбування криволінійних отворів та обробки криволінійних поверхонь. Довбання стамесками здійснюють так само, як і долотами, а різання – натискуванням правою рукою на торець ручки, причому ліва притискує лезо до матеріалу і спрямовує по наміченій лінії.
Півкруглими стамесками обробляють криволінійні поверхні і видовбують діри криволінійної форми. Кут загострення 25 ± 3°. Стамескою роблять теж шляхом натискаючи на неї рукою, для цього правою рукою нажимають на торець стамески, а лівою притискають полотно, до деревини, направляючи її в потрібному напрямі.
Пиляння.
Пиляння – це процес закритого різання, що здійснюється багаторізцевими інструментами – пилками. Пилянням здійснюють розкрій матеріалів на заготовки, торцювання деталей по довжині, розкрій щитів плитових матеріалів фанери, обпилювання кромок щитів і рамок, випилювання криволінійних заготовок, а також запилювання шипів і провушин.
Пилка – це металева стрічка з нарізаними на ній з одного боку зубцями. Цей бік пилки називають зубчастим вінцем. Кромка протилежна зубчастому вінцю називається спинкою, а бокові стінки щічками. Лінія, де зубець бере початок, називається основою, а кінець зубця, що закінчується передньою кромкою – вершиною. Відстань від основи до вершини називають висотою зубця і позначають буквою h, а відстань між двома суміжними зубцями називають кроком і позначають буквою t.

Ручні столярні пилки.
За конструкцією ручні столярні пилки поділяють на натягнуті ( лучкові ) і не натягнуті ( ножовки і наградки ). Ширше застосовують лучкові пилки, бо полотно в них тонше і з ними легше різати. Кожна лучкова пилка складається з лучка і натягнутого до нього полотна. Лучок складається з двох поперечних стояків, середника, двох ручок, тятиви і закрутки. Іноді замість натягування полотна пилки закруткою застосовують гвинт з гайкою, з’єднаний з дротяною тятивою. Залежно від призначення і форми зубців лучкові пилки поділяють на поперечні , повздовжні ( розпускні ), дрібно зубі ( шипові ) і викружні.
Поперечні пилки служать для поперечного розкрою. Зубці у формі рівнобедреного трикутника 5 – 6 мм, кут загострення 65 - 80є. Напилок при заточуванні ставлять під кутом 45 - 80є до полотна пилки.
Поздовжні – для поздовжнього розпилювання дощок, зубці у формі косокутного трикутника 6 мм заввишки, крок 5 – 6 мм, кут загострення – 40 - 50є, заточування пряме ( 90є ).
Дрібнозубі ( шипові ) для поперечного пиляння і торцювання деталей, а також для запилювання шипів і провушин. Зубці у вигляді прямокутного трикутника, 2 – 4 мм заввишки, кут загострення 60 - 80є, заточування косе ( 80є ).
Викружні для криволінійного і фігурного пиляння. Зубці у формі прямокутного трикутника 2 - 3 мм заввишки, крок 2 – 4 мм, кут загострення 50 - 85є, заточування пряме.
Ножівки бувають різних видів.
Широкі ножівки для розкрою широких дощок і плитових матеріалів. Зубці мають форму рівнобедреного або прямокутного трикутника, 3 – 6 мм заввишки, крок 4 – 6 мм.
Вузькі ножівки застосовують для випилювання криволінійних наскрізних отворів у кутових деталях. Зубці у формі прямокутного трикутника 2 – 4 мм заввишки, крок 3 – 4 мм, кут загострення 50 - 80є, заточування пряме.
Ножівки з обушком для неглибокого пиляння і підганяння виробів при складанні. Їх зубці у формі рівнобедреного трикутника 2 – 3 мм заввишки, крок 2 – 3 мм, заточування косе (75 - 80є ).
Ножівка – вимірювач, крім розпилювання, використовується як вимірювальна лінійка.
Наградка для неглибокого пропилювання пазів під вузькі штунти і шпонки. Зубці у формі рівнобедреного трикутника 2 – 3 мм заввишки, крок 2 – 3 мм, заточують косо.
Підготовка ручних пилок до роботи.
Для забезпечення високопродуктивної праці і відповідної якості деталей, пилки треба добре налагодити і настроїти. Перед налагодженням полотно пилки слід очистити від бруду та іншого. Спочатку вирівнюють полотно пилки легкими ударами по рівній чавунній або стальній плиті. Після вирівнювання прорізають напилком між зубцями пазухи і вирівнюють профіль і висоту зубців, тобто їх фугують.
Якість полотна можна перевірити. Для цього полотно пилки згинають так, щоб воно утворило правильне коло; постукуванням нігтем по полотну повинно давати чистий і рівний звук. Якщо при цьому буде деренчання, це означає, що полотно має тріщини.
Переконавшись у справності полотна, його закріплюють у лучок. В пилку для поперечного розпилювання лучок ставлять під кутом 30 - 35є до полотна. Пилка для поздовжнього – трохи більше за ширину відпилювання брусків, а в розпускних – навіть під кутом 90є. Полотно по всій довжині має бути в одній площині, це перевіряють на око з боку спинки. Натягують полотно до такого стану, щоб пальцями рук не можна було вивести його з площини натягнення. Якщо для натягування пилки застосовується закрутка, то кінець виходити за розпірку, бо вона може зачепитись за розпилювальний матеріал і зіскочити з розпірки. Це може призвести до розкручування тятиви і навіть до розриву полотна пилки.